Досвід роботи

Відділ освіти та виховання Володимирецької райдержадміністрації

Комунальна науково-методична установа

«Володимирецький районний методичний кабінет»

Великотелковицька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Як опанувати технологію

формування критичного        мислення

(із досвіду роботи)

Навіщо людям учитися мислити критично?

Казка

Ідея казки Л. Л. Сіладі

В одному царстві жили собі люди. Жили добре, багато та дружньо. Поважали старших, пестили та навчали молодших, любили співати, сміятись, вирощувати та дарувати один одному квіти. І всі вони були щасливі. Одного разу люди домовилися пофарбувати всі будинки у царстві в білий колір, щоб їх будівлі були такими ж безхмарними, як і їхнє життя. Домовилися та й зробили. Так і жили: любо та втішно.

Але йшов час, у царстві з'явився Злий Чаклун і здивувався, що все так прекрасно у житті звичайних людей. Найбільше дратували його білі будинки, сміх дітей та квіти. І вирішив він змінити життя людей, завести у царстві свій порядок. Але як протистояти такій ве­ликій кількості щасливих та дружніх людей? Думав-думав та й придумав. На те він і Злий Чаклун. Зачарував царя цього царства, а сам сів на його трон. Наступного дня мешканцям оголосили, що тепер у них почнеться нове, ще краще життя. А щоб відзначити початок нового життя, цар хоче поновити фарбу на будинках. Люди зраділи тому, що цар дбає про їхній добробут. І будинки були перефарбовані. Але Чаклун додав до білої фарби одну краплю чорної і колір будин­ків ледь-ледь змінився — будинки стали сірими. Через місяць люди звикли до нового забарвлення, та все ще вважали, що їх будинки білі, а життя щасливе.

Але через деякий час усе повторилось. Тільки тепер Чаклун додав до білої фарби дві краплі чорної. А потім три краплі, чотири, п'ять... І з часом будинки жителів царства стали чорними, а життя нещасли­вим: зів'яли квіти, затих сміх, не лунали більше пісні. Та люди цього так і не помітили. Зло перемогло. Злий Чаклун перетворив біле на чорне, щастя на горе.

«Антиказка з нещасливим кінцем», — скажете ви. Ні, насправді це урок суспільству та вчителю, бо щасливе суспільство не виникає само по собі.

А завдання, що стоїть перед учителем кожного предмета, — навчити дітей мислити критично, подбати про те, щоб вони вміли відрізняти сіре від білого, навіть якщо додано лише одну краплю чорної фарби. Тоді, коли такі діти стануть дорослими, вони не дозволять, щоб їхні будинки стали чорними, а життя нещасливим.

                                                                                  Не навчайте дітей  так,

 як навчали вас, бо вони

 народилися в інші часи ,– говорить     народна мудрість

Вступ

Одним із основних напрямків розвитку сучасної освіти є використання різноманітних освітніх технологій. Це й зумовлює необхідність вчителя постійно вчитись, творити й розвиватись.

         Однією з таких технологій, що допомагає учню не тільки засвоювати такий обсяг знань, а й сприяє розвитку його особистісних якостей , є технологія формування та розвитку критичного мислення, яка використовується у вітчизняній педагогіці вже більше 15 років.

Як відомо, критичне мислення спрямоване на розвиток самостійного свідомого мислення, а також є дієвим способом виховання демократичного менталітету як учнів, так і вчителів.

         Розвиток  критичного мислення  стає дуже актуальним під час інтенсивних соціальних змін, коли неможливо діяти без постійного пристосування до нових політичних та інших обставин, без ефективного розв’язання проблем, значну частину яких неможливо передбачити. Саме тому очевидна життєва необхідність критичного мислення вітчизняної освітньої системи. Тільки таким шляхом можна міркувати про розвиток демократії відповідно до вимог світового суспільства.

         Ознайомившись з даною технологією кожен вчитель може дізнатися, що таке критичне мислення, як створити умови для його розвитку, що являє собою технологія  формування критичного мислення, яка структура та планування кожного з етапів уроку в даній технології

Активізація розумової діяльності учнів засобами стратегії розвитку критичного мислення

(Із досвіду роботи )

Раніше школи не привчали учнів, по­дібно молодим деревам, розвиватися із власного коріння, скоріше вони при­вчали їх прищеплювати до себе зірва­не гілля... А між тим фундаментальне уміння людини є дерево з власним ко­рінням, яке живиться власними сока­ми, і тому завжди живе, зеленіє, цві­те і приносить плоди.

Я. А. Коменський

Значні зміни, що відбуваютьсясьо­годні в суспільстві, ставлять нові за­вдання тим, хто має підготувати дітей до життя у двадцять першому столітті. Педагогам — від укладачів навчаль­них планів до звичайних учителів — доводиться розв'язувати питання, як краще підготувати дітей до успіш­ного і продуктивного життя в май­бутньому.

Проект «Розвиток критичного мис­лення через читання та письмо» (РКМЧП) — це спільний проект осві­тян усього світу. Мета такого спів­робітництва — запропонувати шко­лі навчальні методи, що розвивають критичне мислення учнів будь-якого віку на матеріалі будь-якого предмета, розгорнути освітній процес на учнів, зважаючи на загальний для нашого часу рух до демократії.

Традиційна система освіти є консер­вативною за духом і структурою, орі­єнтована, здебільшого, на механічне відтворення фактів, її мета — вико­ренити критичне мислення, а разом із тим — волю й здатність громадян визначати власну мету й розв'язувати власні проблеми самостійно. Між­народні дослідження наочно проде­монстрували, як недостатньо вміють діти (і навіть дорослі) користуватися своїми знаннями у повсякденно­му житті.

Саме в такому контексті й існує про­ект РКМЧП. Його успіх визначаєть­ся тим, що він придатний до системи освіти, що існує, допомагає її спря­мувати у правильне русло.

Оскільки світ стає дедалі складнішим, а демократія поширюється в усьому світі, вочевидь, що молодь, як ніколи, потребує вміння розв'язувати склад­ні проблеми, критично ставитися до обставин, порівнювати альтернатив­ні точки зору та приймати зважені рішення. Також очевидно, що здат­ність мислити критично є навичкою, яку необхідно формувати, розвивати в навчальному середовищі.

Ефективним можна вважати той на­вчальний процес, коли діти здобува­ють максимум знань. Але відомо, що навчати можна того, хто бажає вчи­тися. Тому переді мною завжди стоїть завдання: як зробити дітей активни­ми учасниками навчально-виховного процесу, привчити їх думати, усвідом­лювати суть явищ.

На своїх уроках я активно запрова­джую методику РКМЧП, окремі стра­тегії з метою активізації розумової ді­яльності учнів, розвитку інтелекту. Об'єдную учнів у групи по 4—5 осіб, кожна група має свій порядковий но­мер. Склад і номер групи змінюється протягом навчального року для того, щоб не виробляти в групі стереотипи мислення. У кожній групі є командир, який приймає рішення, кому слід від­повідати, захищати свою групу. Інак­ше кажучи — це ділова гра, в якій діти не помічають, як набувають знання, спілкуючись одне з одним, вони вчать одне одного, вони вчаться вчитися. Основна роль учителя — побудувати навчальний процес цілеспрямовано, допомогти учням зрозуміти, пізна­ти те або інше явище ненав'язливо, без тиску на особистість, запевнити у своїх силах.

Наприклад, під час вивчення роз­ділу «Письменники рідного краю» (З клас) теми «Т. Г. Шевченко» про­поную учням обговорити в групах усе те, що вони знають про Т. Г. Шевчен­ка — це «мозкова атака». У цей час учні діляться своїми думками, фіксу­ють їх на папері. За сигналом обго­ворення припиняється, вислуховую відповіді кожної групи, одночасно стисло фіксуючи їх на дошці. Цей етап називається актуалізацією. На етапі з'ясовую, що учні знають про письменника, не звертаючи увагу на те, правильно вони відповідають чи ні. Я утримуюсь від висловлювання власних ідей, даю учням можливість виговоритися та уважно прислуховуюся до учнівських думок.

На цьому етапі відбувається кілька важливих пізнавальних операцій. По-перше, учні активно пригадують все те, що вони знають із теми. Однак, найважливішим є те, що в результа­ті цієї операції учні встановлюють рі­вень власного знання, до якого мож­на додати нове. Відбувається процес поєднання нового з відомим.

Другою метою ступеня актуалізації є активізація учня. Для того щоб відбу­лося повнозначне критичне розумін­ня, що розраховане на довгий термін, учні мають бути активно залученими до навчального процесу.

Другим ступенем методичної системи мислення та навчання є «усвідомлен­ня змісту». Даю завдання самостійно прочитати статтю про Т. Г. Шевчен­ка з підручника. Читаючи, на полях олівцем слід робити позначки: «V» — «я це знав»; «—» — «я цього не знав». Це фаза навчання, протягом якої учи­тель має найменший вплив на учня. У цей час учень має самостійно під­тримувати свою зацікавленість роботою, йому допомагає в цьому ме­тод «Позначки». Першим суттєвим завданням стадії усвідомлення зміс­ту є підримка залученості, зацікав­леності, а також імпульсу, отрима­ного на ступе

ні актуалізації. Другим суттєвим завданням є підтримка зу­силь учня

перевірити своє власне ро­зуміння.

Третій ступінь методичної системи —

«Рефлексія» (самоаналіз, міркуван­ня).

Після читання статті ставлю за­питання.           

— Що вам було відомо?

— Які погляди не підтвердились?

— Яку нову інформацію знайшли?

— Які питання виникли?

Під час обговорення звертаюся до результатів «мозкової атаки», запи­саних на дошці. З'ясовуємо, що зі сказаного підтвердилося під час чи­тання, а що — ні.

Якщо виникли питання, відповідей на які стаття не містить, пропоную звернутися у вільний час до інших джерел.

На цьому ступені очікується, що учень почне висловлювати щойно сприй­няті ідеї та відомості власними сло­вами. Людина запам'ятовує краще те, що розуміє у своєму власному кон­тексті та висловлює власними сло­вами. Якщо необхідно запам'ятати, то забудеш. Якщо необхідно зрозу­міти, то запам'ятаєш.

Друга мета цього ступеня — активний обмін думками між учнями, що збага­чує їхній словниковий запас. Мисли­ти критично та гнучко значно легше в атмосфері розмаїття поглядів.

За такою схемою опрацьовую бага­то тем із природознавства («Гори», «Рослини». «Тварини», «Пори року»); з української мови («Частини слова», «Іменник», «Прикметник», «Дієсло­во» тощо).

Мислення — це процес, що подібний до читання, письма, розмови, слу­хання. Це активний, скоординова­ний і складний процес, який перед­бачає міркування з приводу якихось суттєвих питань.

Одним із найпотужніших інструмен­тів, який може як заохотити, так і від­бити охоту критично мислити, є питання вчителя. Від питань, що ставить вчитель, залежить атмосфера в кла­сі. Ці питання визначають, що ціну­ється понад усе, що є добрим, а що — поганим, хто є, а хто не є джерелом інформації. Запитання, які обмежу­ють мислення учнів простим перека­зом, або гальмують процес мислення, підводять учнів до думки, що їх мис­лення є поверховим. Запитання, які пропонують подумати, поміркувати, відтворити, уявити, створити або ре­тельно зважити, підвищують рівень учнівської думки та дають учням зро­зуміти, що їх мислення є цінним і що вони можуть додати щось вагоме до спільних уявлень і розумінь.

    Під час написання навчальних переказів оповідного характеру застосовую стратегію «Кероване читання з передбаченням». За цією стратегією учитель ділить текст на змістовні частини і читання відбувається від час­тини до частини із «зупинками» для обговорення прослуханого (прочи­таного).

Спочатку учням пропону­ється поміркувати над заголовком, наприклад,

«Ведмежатко» Т. Снєгірьова (3 клас).

— Хто такий ведмежатко?

— Де його можна побачити?

— Про що розповідатиметься в тек­сті?

Вислуховую розповіді дітей, вони є дуже різноманітними, адже учні фантазують, всі зацікавлені у відпо­відних. Пропоную учням обговори­ти в групах, про що може розповіда­тися в тексті. Потім читаю перший абзац тексту до «зупинки».

«Натрапив я на галявину. Після лісо­вої пожежі вона вигоріла, та із зем­лі вже пробивалася зелень. На краю її — кущі малини. Я збирав малину, а попереду йшов якийсь звір. Я хотів дізнатися, що це за звір».

—  Від чийого імені ведеться розпо­відь? (Від автора)

— Що він повідомив?

— Що буде далі?

Маючи початок, учні вже змінюють думку і фантазують по-новому. Вони знов зацікавлені.

Продовжую читати наступний аб­зац.

«Сів на пеньок і почав насвистува­ти. Звір спочатку зупинився, а потім почав підкрадатися до мене. Із кущів стало видно чорний ніс і два ока. Тут я зразу здогадався — це ведмежатко. Воно підійшло до мене, ухопилося за ґудзик і почало смоктати його. На га­лявині з'явилася ведмедиця».

— Що ж відбулося насправді? (Учні переказують.)

— Що буде далі?

Вислуховую думки, не роблю жодних зауважень. Клас виявляє підвищену активність, кожен хоче поділитися, виказати свою версію. Розвивається мислення, пам'ять, творчість, фан­тазія, мовлення. Читаю далі.

«Я відірвав ґудзик і віддав звірові, а сам навтьоки: ведмедиці хіба поясниш, що я лише хотів погратися з ним».

— Як повівся автор? (Переказ учнів.)

— Що могло статися? Чим могла за­вершитися ця прогулянка?

Учні один раз прослухали текст, який їм необхідно передати письмово, перека­зали детально, адже добре запам'ятали, проаналізували прочитане, вислови­ли свої думки.

За цією стратегією проводжу й уроки читання. Пропоную прочитати час­тину тексту до зупинки (абзац, гла­ва), потім обговорюємо прочитане. За цією методикою учнів не слід при­мушувати читати, вони самі читають із зацікавленням.

Здатність підсумовувати інформа­цію, охоплювати складні ідеї, відчут­тя та уявлення і формулювати їх де­кількома словами є дуже важливою навичкою. Це вимагає ретельного міркування на основі глибокого ро­зуміння речей. Кожен урок завершу­ється підсумком. Урок читання я за­вершую складанням учнями сенкана.

Сенкан — це вірш, що синтезує ін­формацію й факти у стисле вислов­лювання, яке описує чи віддзерка­лює тему. Слово «сенкан» походить від французького слова «п'ять» і по­значає вірш у п'ять рядків, де:

1 рядок — слово, яке позначає тему (іменник);

2рядок — опис теми, два слова (при­кметники);

3рядок — дія, пов'язана з темою, три слова (дієслова);

4рядок — фраза з чотирьох слів, що висловлює ставлення до теми;

5 рядок — одне слово, перефразу­вання сутності (синонім до першо­го слова).

Наприклад, на уроці читання за те­мою «Зима йде» О. Копиленко і «Пер­ший сніг» О. Олеся (4 клас) пропо­ную учням скласти в групах сенкан за темою «Зима». Діти об'єднують зусилля і складають один спільний вірш. Вислуховую кожну групу. Ось один із віршів.

ЗИМА

Блискуча, срібляста

Іде, морозить, прикрашає

Укриває землю пухнастою ковдрою

Чаклунка

Або, за твором Панаса Мирного «Зи­мова ніч» (4 клас) тема сенкана була «Морозенко». Ось що вийшло.

МОРОЗЕНКО

Старий, сердитий

Чіпляється, вистилає, дихає

Розповсюджує холод у повітрі

Цар

Сенкани можна складати на різ­них уроках,— головне, щоб тема була цікавою. Ця стратегія вима­гає від учнів уміння вислуховувати інших та здатність відбирати з ро­боти, що виконали інші, думки, із якими всі учасники погоджуються. Цей засіб заохочує учнів до мірку­вань за темою.

Щоб установити зворотній зв'язок, зрозуміти, чи свідомо учні засвої­ли матеріал на уроці, записую (де­монструю малюнки) п'ять або шість окремих подій (пунктів) із цілої низ­ки подій або причинно-наслідкового ланцюжка, кожен — на окремій карт­ці (стратегія «Порушена послідов­ність»). Картки (малюнки) перемі­шую й вішаю на дошку або кілька учнів тримають їх у руках. Пропо­ную розмістити картки послідовно відповідно до подій у тексті (алго­ритму). Потім пропоную з'ясувати, чи правильно розташовані картки. Наприклад, урок

читання за твором М. Стеценко «Чого вода солодка» (4 клас) (рис. 1).

Смачна вода

Дідусеве прохання

Вода дуже солодка

Цікаві спостереження

Митько викорчовує пеньок

Рис. 1. Демонстраційні картки

Для активної організації дебатів із приводу проблем використовую стра­тегію «Кутки». Цей метод спрямо­вано на те, щоб учні висловлювали свої думки щодо проблеми та були здатними захищати їх. Під час де­батів навчаю школярів уважно слу­хати інших, акцентую увагу на тому, що під впливом переконливих дока­зів опонентів вони можуть змінити свою думку. Ця діяльність заохочує учнів змінювати свою думку, слуха­ючи аргументи інших, активізує ро­зумову діяльність. Прочитавши опо­відання Марка Вовчка «Кармелюк» (4 клас), опрацювавши його, визна­чаю на дошці «кутки» (рис. 2).

 

Так

Ні

                                                                                

     Ставлю дітям запитання: «Чи пра­вильно

діяв Кармелюк?» Учні ви­ходять до дошки і

 стають біля від­повідного боку. Діти, які зай-

мають нейтральну позицію, просто не ви­ходять

до дошки. Коли всі визначи­лися, розпочинаємо

дискусію. Кож­на сторона намагається довести

свою думку. Той, хто не визначився, у про­цесі дискусії займає певну сторону. У деяких учнів може змінитися дум­ка, і тоді вони змінюють свою пози­цію. У результаті у кожного учня ви­робляється своя точка зору.

    Стратегія «Кубування» полегшує роз­гляд різних сторін теми. Цей підхід передбачає використання кубика із написаними на кожному його боці вказівками щодо напряму мислен­ня та письма.

Модель куба із вказівками

1.   Як це виглядає? (Опиши це.)

2.   На що це схоже, а від чого відріз­няється? (Порівняй це.)

3.   Про що це змушує думати? (Які виникають асоціації?)

4.   Із чого це зроблено? (Проаналі­зуй це.)

5.   Як би ти це використав? (Знайди цьому застосування.)

6.   Добре це чи погано? Чому? (На­веди аргументи «за» та «проти».)

Учням пропонується викласти на па­пері (або усно) власні думки на запро­поновану тему протягом короткого часу (2-4 хв). Спочатку дається тема, а потім учням пропонується помір­кувати та описати її, тобто, розгля­нути уважно об'єкт та описати, що вони бачать — колір, форму та інші ознаки. Свої спостереження учні за­писують на папері протягом визначе­ного періоду часу. Це повторюється для всіх завдань, зазначених на шес­ти гранях кубу.

Зовсім необов'язково проходити всі шість сторін кубу, часто трьох сторін цілком достатньо, але це залежить від теми та групи. Необов'язково проходи­ти всі сторони кубу послідовно, мож­на встановлювати спонтанний поря­док, кидаючи куб. На сторонах кубу можна замість надписів розмістити малюнки. «Кубування» можна засто­совувати як на ступені евокації, так і на ступені рефлексії. Темою має бути щось, про що учні добре обізнані. 

    Наприклад, на уроці природознав­ства за темою «Рослини — живі ор­ганізми» (3 клас) на стадії рефлексії пропоную учням розглянути об'єкт рослини за запитаннями, які зашиф­ровані в піктограмах (спрощених ма­люнках).

 

  План 

                             1. Рослини — живі організми.

                          2. Чим живляться рослини?

            Де бе­руть їжу?

                          3. Умови для життя рослин.

                                  4. Протягом якого часу ростуть

 рослини?

                     5. Чи рухаються рослини?

                                         6.  Чи пере­суваються з місця на місце?

                                          7.  Яку користь приносять?

Результати роботи можуть  були такими.

1.   Народжуються, живляться, диха­ють, ростуть, розмножуються, від­мирають.

2.   Речовинами, що вбирають із ґрун­ту. Самі утворюють поживні речо­вини з води, повітря і ґрунту.

3.   Поживні речовини, вода, повітря, тепло і світло.

4.   Протягом життя. Навіть у 100-літ-нього дуба ростуть гілки, виростає листя.

5.   Рухаються. У них ростуть коре­ні, стебла, листки, квіти, плоди. Листки і квітки рослин поверта­ються за сонцем. Але рослини не пересуваються.

6.   Виділяють кисень; очищують пові­тря: виділяють речовини, що зни­щують хвороботворні бактерії; да­ють продукти харчування; із них виготовляють тканини, ліки. Рос­лини називають «легенями плане­ти», «зеленими друзями».

Уже з першого класу можна привчати учнів критично мислити. Наприклад, тема «Позначення буквою я м'якості приголосного та звука [а]».

1.   Евокація

— Що знаєте про букву я? («Мозко­ва атака»)

2.  Усвідомлення

•    Пропоную скласти звукову мо­дель слова Яся.

= 0 = 0

•    Позначити звуки буквами

•    Пояснення.

= 0 = 0

Я с я

Читання складів, слів із буквою я в різних позиціях.

3.     Рефлексія. Метод «Позначки»

«V» (я це знав)

•  я на початку склада позначає 2 звуки [йа]

•  утворює склад                   я

•  остання в алфавіті             А... Я

•  велика й мала                    Я, я

• може бути окремим словом      Я

«—» (я не знав цього)

• я на позначення м'якості поперед­нього приголосного (ля).

Оскільки учні ще не знають усі бук­ви, то під час обговорення теми ко­дую їхні висловлювання та фіксую на дошці. Даті відбувається робота з букварем, а наприкінці уроку про­поную скласти сенкан, спираючись на схему (рис. 3)

                              

                                              Рис. 3. Схема сенкана

 

 БУКВА  Я

1.Велика, маленька

2.Читаю, пишу, називаю

3.Позначає один, два звуки

4.Знак

Залежно від теми та мети уроку, мо­жуть бути застосовані різні страте­гії, що можна модифікувати. Напри­клад, «гронування» — це стратегія, що допомагає тому, хто пише, кра­ще зрозуміти самого себе, свої знан­ня, переконання щодо теми. Але я запроваджую цю стратегію усно, з відомої причини; називаю її «Гро­но». Пропоную учням «зірвати ви­ноградне ґроно» (побудувати асоці­ативний ряд) на тему «Осінь».

Осінь —> урожай -» золото —> лис­тя -> килим —» холод —» хмари —> дощ —> калюжі —»туман —» гриби —> ліс —» дерева —> повітря...

Зі сказаного виділяю слово, що є про­довженням теми.

Для порівняльної характеристики понять, творів чи героїв твору ви­користовую графічний засіб: діагра­му Венна. Діаграма Венна будується на двох колах, що частково накла­даються одне на одне таким чином, що посередині утворюється спіль­ний простір. Вона може бути вико­ристана для протиставлення ідей та для демонстрації того, як вони збі­гаються. Вивчаючи тему «Число 10», пропоную учням знайти спільне та відмінне між числами 9 і 10. Крес­лю на дошці 2 кола, що перетина­ються. Відповіді записую на дош­ці            

                           

Слід зауважити, що дітям подобаєть­ся працювати в групах, обмінюватися думками. Першокласники ще не вмі­ють вислуховувати своїх товаришів, перебивають одне одного, інколи кри­чать, але вони активні, вчаться кри­тично мислити. Усьому свій час!

 

 

Засідання педагогічної майстерні № 1.

Критичне мислення.

Створення умов для розвитку критичного мислення

І. Розминка

Мета етапу: створення доброзичливої атмосфери, підґрунтя для подальшої співпраці.

 Методи: розминка «Я бажаю тобі...».

Під час реєстрації учасникам педагогіч-

ної майстерні пропонують обрати собі

 половину геометричної фігури певного

 кольору. Керівник педмайстерні видає

 кожному учаснику кольорові смужки

 паперу з на­писаними на них незакінче-

ними реченнями, які будуть викорис-

тані на етапі рефлексії. Колір смужки

 відповідає кольору обраної фігури.

 

                                                                              3   3

 

4         4

 

                                                  5   5

Не сподобалось… Заважало...	Я знаю… Я вмію…	Це важливо тому, що… Я досяг успіху, тому що…
Я досяг успіху, тому що…	Я досяг успіху, тому що…
Мені сподобалось…
Мій настрій…
Я досяг успіху, тому що

На початку заняття слухачі знаходять собі «пару», з'єднавши половинки в цілу геометричну фігуру. Наступне завдання виконується вже після того, як учасники поспілкувалися та об'єдналися в пари.

Завдання. Кожна пара повинна поспілкуватись, подумати та скласти побажання для інших учасників засідання. Для цього потрібно продовжити речення, що починається словами «Я бажаю вам...». Представлення результатів роботи групи — учасник від кожної пари зачитує складені побажання.

II. Мотивація

Мета етапу: демонстрація важливості вміння критично мислити з опорою на особистий досвід слухачів майстерні. Методи. «Метод прес». Слухачі педмайстерні на попередньому етані об'єднані в пари

Завдання. Ознайомитися з казкою «Навіщо людям учитися мислити критично?». Запропонувати відповідь на питання, скориставшись поданою на плакаті схемою: навіщо вміти критично мислити під час вивчення географії, математики, фізики, історії та інших предметів? Кожна пара розглядає специфіку своїх предметів.

Презентації. Відповідь надається кожною групою у вигляді структури, запропонованої в «Метод прес». Після презентації своєї роботи кожною парою керівник демонструє плакат «Метод прес»  і пояснює сутність методу.

III. Актуалізація

Мета етапу: звернення до досвіду щодо розуміння нових понять «педагогічна технологія», «технологія критичного мислення», усвідомлення мети заняття.

Методи. «Асоціативний кущ», «Есе».

Завдання № 1. Створити «асоціативний кущ», ключовим словом якого є «технологія».

Презентація. Запис керівником педмайстерні на дошці запропонованих асоціацій у вигляді «куща».

Керівник педмайстерні пояснює, в чому полягає зміст методу «Асоціативний кущ, чи Семантична карта».

  З допомогою керівника слухачі

 аналізують створений «кущ».

Керівник пропонує слухачам

 визначення технології.

Відкидаються слова, запропоно-

вані слухачами, які не відповіда-

ють визначенню технології.

Керівник ознайомлює слухачів з

 методом критичного мислення

 «Есе».

Завдання № 2. Написати п'ятихвилинне есе «Що таке педагогічна технологія?»

Презентація. Читання створених слухачами есе за власним бажанням.

Керівник педмайстерні ознайомлює слухачів з поняттям педагогічної

технології, технології критичного мислення.

IV. Усвідомлення змісту

Мета етапу: ознайомлення з поняттям критичного мислення, вивчення його характеристик, ознак людини, що мислить критично, та умов , які необхідно створити для розвитку критичного мислення.

Методи. «Критичне читання тексту в парах»

Завдання. У парах прочитати запропонований текст.

Текст для критичного читання

І. Критичне мислення є досить складним процесом творчої переробки інформації, пов'язаної з її усвідомленням, переосмисленням та творчою генерацією ідей у результаті такої діяльності.

Критичне мислення — це процес, який найчастіше починається постановки проблеми, продовжується пошуком і осмисленням інформації, закінчується прийняттям рішення щодо розв'язання поставленої проблеми.

Критичне мислення — це здатність людини чітко виділити проблему, яку необхідно розв'язати; самостійно знайти, обробити і проаналізувати інформацію; логічно побудувати свої думки, навести переконливу аргументацію; здатність мислити мобільно, обирати єдине вірне рішення проблеми; бути відкритим до сприймання думок інших і одночасно принциповим у відстоюванні своєї позиції.

П.Критичне мислення має такі характеристики:

1.  Самостійність. Ніхто не може мислити за людину, висловлювати її думки, які носять індивідуальний характер.

2.  Постановка проблеми. Критичне мислення досить часто починається з постановки проблеми, бо її розв'язання стимулює людину мислити критично. Початок розв'язання проблеми це збір інформації за цією проблемою, бо розмірковувати «на порожньому місці» фактично неможливо.

3.   Прийняття рішення. Закінчення процесу критичного мислення — це прийняття рішення, яке дозволить оптимально розв'язати поставлену проблему.

4.   Чітка аргументованість. Людина, яка мислить критично, повинна усвідомлювати, що часто одна і та сама проблема може мати декілька рішень. Тому вона повинна підкріпити прийняте нею рішення вагомими, переконливими власними аргументами, які б доводили, що її розв'язання є найкращим, оптимальним.

5. Соціальність. Людина живе в соціумі. Тому доводити спою позицію людина повинна у спілкуванні. У результаті спілкування, диспуту, дискусії людина поглиблює свою позицію або може щось у ній змінити.

 III. Можна виділити ознаки людини, яка мислить критично:

1.  Здатність сприймати думки інших критично. Людина виявляє здатність прислухатись до думок інших, оцінювати й аналізувати їх щодо розв'язання поставленої проблеми.

2.   Компетентність. Людина виявляє прагнення до аргументації прийнятого нею рішення на основі життєвого досвіду, фактів з життя та знання справи.

3.   Небайдужість у сприйнятті подій. Людина виявляє інтелектуальную активність у різних життєвих ситуаціях, здатність зайняти активну позицію у конфронтаційних ситуаціях.

4.  Незалежність думок. Людина прислуховується до критики на свою адресу, може протиставити свою думку думкам інших або не погодитися з групою.                                                                         

5.  Допитливість. Людина виявляє вміння проникнути в сутність; проблеми, глибину інформації.

6. Здатність до діалогу і дискусії. Людина вміє вести діалог і дискутувати, тобто вислухати думку інших, з повагою ставитись до інших думок, переконливо доводити спою позицію, толерантно поводити себе під час проведення дискусій.

IV. Можна виділити певні умови, створення яких може спонукати і стимулювати учнів до критичного мислення.

Головні з них:

1.   Час. Учні повинні мати достатньо часу для збору інформації за; заданою проблемою, її обробки, вибору оптимального способу презентації свого рішення. Робота з формування критичного; мислення може вестись не тільки на уроці, а й перед ним і після нього.

2.   Очікування ідей. Учні повинні усвідомлювати, що від них очікують висловлення своїх думок та ідей у будь-якій формі, їх діапазон може бути необмеженим, а ідеї — різноманітними.

3.  Спілкування. Учні повинні мати можливість для обміну думками. Внаслідок цього вони можуть бачити свою значущість і свій внесок у розв'язання проблеми.                                                         

4.   Цінування думок інших. Учні повинні вміти слухати і цінувати, думки інших. При цьому вони мають усвідомлювати, що для знаходження оптимального розв'язання проблеми дуже важливо вислухати всі думки кола зацікавлених людей, щоб мати можливість остаточно сформулювати власну думку з проблеми, яка може бути скоригована «колективною мудрістю».                            

5.   Віра в сили учнів. Учні повинні знати, що їм можна висловлювати будь-які думки, мислити поза шаблоном. Вони мають бути : впевнені, що можуть внести свою «цеглинку» у зведення «будинку»: яким є розв'язання проблеми. Учитель повинен створити середовище, вільне від жартів, глузувань.

6.  Активна позиція. Учні повинні займати активну позицію у навчанні, отримувати справжнє задоволення від здобування знань; це стимулює їх до роботи на складнішому рівні, до прагнення; мислити нестандартно, критично.

Презентація. Назвати ключові слова тексту, порівняти їх із ключовими словами на запропонованих схемах.

V. Рефлексія

Мета етапу: переведення змісту вивченого у власні надбання, створення оціночних суджень про проведене засідання.

Методи. «Рюкзак». На етапі усвідомлення змісту слухачам педмайстерні як наочність пропонувались малюнки «Характеристики критичного мислення», «Ознаки людини, яка мислить критично» та «Створення умов для критичного мислення». На цьому етапі керівник пропонує слухачам педмайстерні ці ж малюнки, але без підписів.

Завдання № І. Парам необхідно вписати ключові слова на запропоновані малюнки.

Презентація. Самоперевірка у парі за заготовленими малюнками.

На початку засідання кожний учасник отримав смужку паперу певного кольору із незакінченими реченнями.

Завдання № 2. Продовжити твердження на розданих кольорових смужках, взявши за основу проведене засідання, та скласти смужки в «рюкзак».

Презентація. Керівник майстерні вибірково зі смужки кожного кольору зачитує висловлювання з «рюкзака».

 

Засідання педагогічної майстерні №2

Планування уроку в технології формування критичного мислення

I. Розминка

Мета етапу: створення сприятливого психологічного клімату на засіданні.

Методи. Розминка «Збери слово...».

Під час реєстрації учасникам педагогічної майстерні пропонують обрати собі жетон з позначеною на ньому буквою: «С», «Т»,'«Р», «У»,  «К» або «А»,

Завдання. Відповісти на запитання:

 «Яким я хочу бачити себе?» одним

 словом, яке обов'язково починаєть-

ся з букви, що записана на обраному

 жетоні. (Наприклад: сміливим,

 терплячим, розумним, унікальним,

 кмітливим, толерантним, активним

 тощо.)

Презентація. Назвати спочатку відпо-

віді, які починаються з літери «С»,

 потім «Т» і так далі. Перші літери

 записуються на дошці, поки не утвориться слово «структура».

Використовуючи його як ключове, слухачам оголошується тема засідання.

II. Мотивація

Мета етапу: демонстрація важливості планування та структурування в житті та професійній діяльності залежно від досвіду слухачів.

Методи. «Ключові слова».

Слухачам майстерні пропонується об'єднатися в групи, використовуючи жетони з однаковою буквою.

Утворюються групи.

Завдання. Обговорити в групі та дати відповідь на запитання, використовуючи ключові слова, що записані на дошці.

Питання. Навіщо ми звертаємось до планування:

а)  у повсякденному житті;

б)  у своїй професійній діяльності?

Ключові слова: досягнення, мета, організація, економія, час, очікуваний результат, ефективність.

Презентація. Запропонувати відповідь на поставлене запитання від кожної групи.

Керівник після відповідей робить висновок про те, що для технологізації освіти планування і структуру­вання є одними з ключових моментів.

III. Актуалізація

Мета етапу: звернення до досвіду слухачів для прогнозування змісту кожного етапу уроку критичного мислення та його планування.

Методи. «Розумний куб».

Керівник передає по групах «куб», на п'яти гранях якого записані етапи уроку: розминка, мотивація, актуалізація, усвідомлення змісту рефлексія, на шостій — планування уроку розвитку критичного мис­лення. Учасник групи кидає куб та обирає грань, де записано завдання, що буде виконуватиме група.

Завдання. Визначити, які дії вчителя передбачає кожний запропонований у таблиці на дошці етап урок та які кроки з планування цього уроку повинен здійснити вчитель.

Презентація. Визначити та записати на клейових аркушах алгоритм дій учителя на етапах уроку та планування цього уроку. Один із членів групи наклеює аркуші до спеціальної таблиці 1, заготовленої на дошці, озвучуючи при ньому результат діяльності своєї групи.

Таблиця 1. Структура уроку критичного мислення. Його планування.

Етапи уроку	Що передбачає стан
Розминка
Мотивація
Актуалізація
Усвідомлення змісту
Гсфлсксія
Планування уроку

IV. Усвідомлення змісту

Мета етапу: вивчення структури уроку критичного мислення та основних кроків з його планування.

Методи: комп'ютерна презентація, «критичне читання тексту в групах».

Завдання № І. Індивідуально вивчити структуру уроку, використовуючи комп'ютерну презентацію.

Слайди комп'ютерної презентації можуть бути такими:

				ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК критичного мислення
				Структура уроків  критичного мислення
				Слайд №1
			1. РОЗМИНКА
			• замінює так звані організаційні моменти класичного уроку.
			•   головна функція — створення сприятливого психологічного клімату на уроці.
			Актуальність етапу
			Теплий психологічний клімат сприяє:
			-   кращому засвоєнню навчального матеріалу;
			-   підвищенню авторитету вчителя: -   психологічному розвантаженню учнів, які за день мають 6-7 уроків.
			Слайд № 2
			2. ОБҐРУНТВ АННЯ  НАВЧАННЯ
			Етап передбачає:
			•   постановку мети уроку;
			•   розвиток внутрішньої мотивації до вивчення конкретної теми та предмета в цілому.
			Актуальність стану
			Навчальний матеріал засвоюється краще, якщо:
			-   учні розуміють його конкретну практичну значимість для кожного з них;
			-   чітко знають, що вимагатиметься від них на уроці.
			Слайд № 3
			3. АКТУАЛІЗАЦІЯ
			• Девіз етапу: «Пробудіть, викличте зацікавте, схвилюйте, спровокуйте учнів пригадати те, що вони знають».
			•   На цьому етапі відтворюються знання, вміння, встановлюється рівень досягнень з теми, потрібних для наступних етапів уроку.
	Актуальність етапу
		- Те, що людина знає, визначає те, про що вона може дізнатися.
		- Знання, пов'язані з досвідом учня, краще та швидше запам'ятовуються. -  Створюються умови для «відкриття».
	-  Підвищується роль учня на уроці
	Слайд № 4
	4. УСВІДОМЛЕННЯ ЗМІСТУ
	• Учень знайомиться з новою інформацією.
	На цьому етапі вчитель мас найменший вплив на учня. Учень аналізує інформацію, визначає своє особисте її розуміння
	Актуальність етапу Розвиток уміння:
	-   працювати з інформацією:
	-   працювати самостійно;
	-   виділяти головне, суттєве;
	-   формування компетентності учнів з предмета.
	Слайд № 5
	5. РЕФЛЕКСІЯ
	•   Учень стає власником ідеї, інформації, знань.
	•   Можливість використання знань.
	•   Обмін знаннями з іншими учнями.
	• Оцінка та самооцінка діяльності.
	Актуальність етапу
	- Усвідомлення того, що було зроблено на уроці
	- Демонстрація знані, та гою, як можна застосувати знання. -   Можливість замислитися над підвищенням якості роботи. -   Можливість диференціації домашнього завдання. -   Визначення необхідності корекції.
	Слайд № 6
	Структура уроку критичного мислення 1.     Розминка 2.     Обґрунтування навчання 3.     Актуалізація 4.     Усвідомлення змісту 5.     Рефлексія
	Слайд № 7

 Учасникам засідання вдруге

 пропонується об'єднатись у

групи за тим  самим принци-

пом та розподілити свої ролі

в групі. Для цього кожна гру

па отримує «чарівну скриньку»,

 в якій знаходяться смужки

 паперу із записаними на них

 ролями: 1 — спікер (той, хто

 читає), 2 — референті (той, хто

 веде записи), 3 — прес-секретар

 (той, хто презентує роботу

групи), 4 — генератори ідей

 (їх може бути декілька).

Завдання № 2. Критично прочитати текст, виділити його головні ідеї та ключові слова.

Презентація. Фронтально назвати провідні ідеї кожного слайда.

Текст для критичного читання в групах

Процес планування уроку для розвитку критичного мислення учнів можна поділити на три етапи:

1       ^Л

•   А. Готуємо урок.

;   Б. Проводимо урок.

;   В. Організуємо роботу після урок>.

•       А. Готуємо урок

Обдумування .мотивації.

 Перед початком уроку розвитку критичного мислення вчитель ставить перед собою ряд питань щодо мотивації корисності змісту уроку:

—  Як цей урок пов'язаний з іншими темами, як на уроці використовуються попередньо набуті знання?

—  Як  цей урок пов'язаний з подальшими уроками за темою, які знання, навички, компетенції учнів, сформовані на уроці, є головними.

І для подальшого вивчення теми.

— Як ця тема пов'язана з досвідом учнів?

З'ясувавши, яку цінність має урок, учитель повинен бути готовим; і пояснити це учням.

Визначення очікуваних результатів.

Учитель, обмірковуючи, яким; бути уроку, безумовно, починає його

планування з дидактичної мети. Залежно від обраної мети він продумує очікувані результати уроку, «тобто яких знань, умінь та навичок набудуть учні в процесі уроку, які компетенції будуть сформовані, в якій формі учні зможуть їх продемонструвати.

Визначення передумов. 

Перед уроком учитель визначає, які знання, уміння повинен мати учень, щоб

успішно засвоювати матеріал уроку.

Визначення критеріїв оцінювання.

 Під час планування уроку вчитель повинен чітко визначитись, що буде

оцінюватись на уроці, які критерії оцінювання і, головне, що буде доказом того, що в учнів відбулася

навчальна діяльність та сформовано певні знання, навички тощо.

Визначення шляхів групування. Якщо на уроці плануються групові форми роботи, учитель повинен

визначитись, як будуть згруповані учні; для реалізації навчальних завдань.

Розподіл часу. Якщо тема планується вчителем на один урок, то до розподілу часу, який відводиться на

різні види діяльності, треба поставитись особливо ретельно. Для того , щоб учні працювали максимально

ефективно, вкладаючись у рамки часу, бажано провести перед кожним етапом діяльності на уроці чіткий

інструктаж щодо того, щ^ повинні робити учні. Якщо вчителю бракує часу на уроці, то необхідно сплану-; :

вати додаткову роботу учнів у позаурочний час, щоб усі проблеми уроку були адекватно розв'язані.

Б. Проводимо урок Планування актуалізації.

Учитель на цьому етапі ставить перед собою такі питання:

—  Як спонукати учнів зосередити думку на темі саме цього уроку?!

—  Як пробудити в учнів зацікавленість до вивчення цієї теми?

—  Якими шляхами будуть відновлені попередні знання.

—  Як наштовхнути учнів на те, щоб питання, необхідні для повторення, були сформульовані самими учнями? На цьому етапі вчитель обирає необхідні методи для ефективного їх використання.

      Планування усвідомлення змісту

1. Учитель планує модель уроку з провідним компонентом — знання чи способи діяльності. Передбачає, якими шляхами і методами, в якій формі ця модель буде реалізована.

2. Учитель розробляє зміст діяльності учнів на уроці, розв'язуючи такі питання:

—  Де, коли, ким, яким чином учням буде надано навчальний матеріал?

— Що конкретно будуть робити учні на уроці, у чому проявлятиметься і їх діяльність. Як учні будуть залучені до активної діяльності?                І

—     Скільки часу тривати ,іе кожний етап їх роботи, чи обмежиться. Діяльність уроком, якщо ні, то які часові рамки будуть відведені на позаурочну діяльність?                                               '

Планування рефлексії.

—               Головне питання цього етапу, відповідь як: повинен спланувати вчитель урок, використовуючи різні методи: як можна застосувати знання, уміння і навички, отримані на уроці, щоб переконатися в їх сформованості?

Планування закінчення уроку. Учитель заздалегідь вирішує, як найкраще закінчити урок. Наприклад, можна проаналізувати із учнями такі питання:

—  Які результати уроку вони вважають найбільш значущими?

—  Чи вдалося їх досягнути?

—   Що є для учнів критерієм досягнення результатів (чи можна навести конкретні факти, приклади того, що результати досягнуто)?

В. Організуємо роботу після уроку.

 Учитель може планувати діяльність учнів у позаурочний час, яка

продовжує роботу, розпочату на уроці. Така діяльність надає можливості учням самостійно працювати над проблемою, яка розв'язувалась на уроці, та її практичним використанням, вони мають нагоду винести свої знання за межі школи, у своє суспільне оточення.

Презентація. Фронтально назвати провідні ідеї тексту.

V. Рефлексія.

Мета стану: переведенні змісту вивченого у власні надбання, оцінювання значущості засідання.

Методи. «Розумний куб», «Самооцінка».

Керівник педмайстерні видає слухачам куб, який уже застосовувався на етапі актуалізації. Один з учасників групи, кидаючи куб, знову обирає певну його грань.

Завдання №1. На основі усвідомленого матеріалу необхідно знову повернутися до питання: що передбачає кожний етап уроку критичного мислення та які кроки з планування цього уроку повинен здійснити вчитель?

Свої варіанти відповідей учасники групи оформлюють письмово па клейових аркушах.

Презентація. Прес-секретар кожної групи, працюючи біля дошки, вносить корективи у відповіді, дані на етапі актуалізації, додаючи до І таблиці 3.1 аркуші з правильними відповідями та звіряючи — з невірними

передбаченнями.

Завдання № 2. Індивідуально оцінити цінність засідання, застосовуючи запропоновану шкалу оцінювання.

1                                 2                              3                           4

 

Презентація. Маркером позначити свій вибір на шкалі, за бажанням зробити коментар щодо обраної позиції.

 

                         

                   Засідання педагогічної майстерні №3

Формування критичного мислення під час групової роботи

I.  Розминка

Мета етапу: створення емоційного настрою перед роботою в гру­пах.

Методи: розминка «Чарівна скринька».

Під час реєстрації учасниками педмайстерні обираються кольорові аркуші шести кольорів: білі, чорні,

 червоні, зелені, жовті, сині,

 вирізані у формі капелюшків.

Завдання. Кожному слухачеві

необхідно придумати свій

девіз, який би спонукав учасни-

ків педмайстерні до діяльності

 в групі, та записати його на

 зворотному боці «капелюшка».

 Ці «капелюшки» складаються в

 «чарівну скриньку».

Презентація. «Скринька» передається між учасниками. З неї кожний слухач витягує папірець і читає девіз.

Створюється емоційний настрій на роботу в групах. У подальшому учасники, які витягли «капелюшки» однакового кольору, об'єднуються в групи .для роботи.

II.  Мотивація

Мета етапу: обгрунтування необхідності застосування групової роботи під час формування критичного мислення.

Методи. «Сюрприз».

Серед учасників, об'єднаних у групи, передається красиво оформлена скринька, з якої вони отримують картку з надписами:

1. Характеристика критичного мислення: прийняття рішення.

2. Характеристика критичного мислення: соціальність.

3. Характеристика людини, яка мислить критично: здатність сприймати думки інших.

4. Характеристика людини, яка мислить критично: незалежність ду­мок.

5. Характеристика людини, яка мислить критично: здатність до діа­логу.

6. Характеристика людини, яка мислить критично: здатність до дис­кусії.

Завдання. Навести аргументи, які б свідчили про те, що реалізувати цю характеристику можна завдяки груповим формам роботи. Свої аргу­менти кожна група повинна записати на клейових аркушах, вирізаних у вигляді пелюстків квітки.                                                     

Презентація. Один з учасників групи виходить до дошки та приклеює свою пелюстку до серцевини квітки, на якій записано «Групові форми роботи». Таким чином створюється схема аргументів у підтримку зна­чущості групової роботи.

Рис. 3.1

III. Актуалізація

Мета етапу: пригадати способи об'єднання учнів у групи, які вже відомі слухачам.

Методи. Збір аргументів.

Завдання. Пригадати способи групування учнів, використовуючи власний досвід та знання; найбільш цікавий спосіб записати на клейовий аркуш, вирізаний у вигляді кола.

Презентація. Один з учасників групи наклеює коло на рис. 3.2, роз­мішений на дошці, який має вигляд більярдного поля. Аркуші наклею­ються у вигляді піраміди, спрямованої вершиною до напису «Способи об'єднання учнів у групи».

Керівник педмайстерні повідомляє, які існують принципи об'єднання учнів у групи.

Рис. 3.2

IV. Усвідомлення змісту

Мета етапу: ознайомитися

 з легендою, покладеною в

основу методу «Різноко-

льорові капелюшки», вив

чити функції кожного з «ка-

пелюшків» у процесі викори

стання названого методу.

Методи. «Критичне читання

 тексту в групах», «Ключові

 слова».

Кожна група отримує «чарівну скриньку», в якій знаходяться смужки паперу із записаними на них ролями: 1 — спікер (той, хто читає), 2 — референт (той, хто веде записи), 3 — прес-секретар (той, хто презентує роботу групи), 4 — генератори ідей. Учасники групи таким чином оби­рають собі ролі.

Завдання. Прочитати текст та виділити ключові слова, які ілюструють функції капелюшка відповідно до кольору емблем — капелюшків групи.

Текст для критичного читання в групах                       

ЛЕГЕНДА ПРО СТАРОГО МАЙСТРА                      

Текст для читання в кожній групі                                                        

1. Жив-був старий мудрий Майстер. З усіх земних багатств був у нього тільки кольоровий фетр. Але мав він золоті руки і мудру душу тому Майстер дарував людям більше, ніж головні убори — капелюхи, кепки, панами, чепчики. Радісними і натхненними, рішучими виходили з майстерні люди, забираючи своє замовлення. Чи треба говорити про те, як славився Майстер, як удячні були йому люди за чудові капелюхи, в яких таївся великий секрет великого Майстра.                                   

Але минали роки, і настав час, коли пішов в інший світ старий Майстер, залишивши шістьом синам майстерню, клаптики кольорового фетру і капелюхи. Шість різнокольорових капелюхів — білий, чорний, червоний, зелений, жовтий і синій.                                                                                                                                                                         «Мабуть, це і є те незвичайне замовлення, над яким останнім часом так самовіддано працював батько, — вирішили сини Майстра. — Значить, скоро повинен з'явитися і замовник, який щедро розрахується з нами за батьківську роботу. Ми розподілимо зароблені гроші й зможемо мандрувати з ними по світу».                                                                 

Але скільки не чекали сини приходу таємного замовника, так і не і дочекалися. Робити нічого, треба ділити батьківську спадщину — розбирати капелюхи і вирушати в різні куточки світу.                                 :

2. Додатки для кожної, групи.

 Додаток до тексту для першої групи                                                 

Додаток 1. «Я візьму собі капелюх білого кольору, — сказав перший син. — Він такий витончений, чаруючий і прекрасний,  я буду в ньому красуватися на балах та прийомах. Саме цей капелюх буде говорити про моє "непросте" походження. А то чи велика була б честь бути сином простого кравця!»                                                  

Володар білого капелюха став великою людиною. Він здобув повагу людей своєю відданістю справі. Факти, цифри і хроніка подій були для нього важливішим за все. Але якимось холодом віяло від цієї людини, здавалося, що емоції і почуття вона втратила назавжди. Пречудова машина, а не жива людина ходила по землі.                                              

 Додаток 2. Білий капелюшок — виділення фактів, цифри; відомостей, статистика, цією групою інформація не оцінюється.                             

Додаток до тексту для другої групи                                            

 Додаток 1. «А я оберу чорний капелюх, — промовив другий син він не менш витончений, ніж білий, він має багатий вигляд, пасує до будь-якого вбрання та подій, у ньому я буду суворим і витонченим одночасно»

Господар чорного капелюха раптом усе, що відбувалося, почав бачити в чорному забарвленні. Все піддавав сумніву і критиці, на Сонці шукав плями, у людині — його тінь, а на світанку бачив неминучий захід. Які часто ця риса рятувала його від поразки й краху у справах і починаннях, але саме вона позбавила його радості. Радості від сонячного ранку і співу пташок, зустрічі з людьми та природою, і, найголовніше, від власних думок і вчинків. І це, звичайно ж, відбилось у його характері. Завжди похмурий і незадоволенні став господар чорного капелюха.                 

 Додаток 2. Чорний капелюшок — критика, негативні сторони ситуації.

Додаток до тексту для третьої групи                                        

Додаток 1. «Нехай моїм капелюхом стане червоний, — вигукнув третій. — Як я мріяв завжди виділятися з натовпу, як я хотів бути в центрі уваги, щоб мною милувалися і захоплювалися жінки. А в цьому капелюсі я буду виглядати блискуче!»                                                  

Володар червоного капелюха віднині жив у волі емоцій. Радість і смуток, туга і дивування, страх і гнів, задоволення і розпач володіли його душею. «Яка безпосередня, щира і жвава людина!» — захоплювалися люди під час зустрічі з ним. «Неначе мала дитина, яка живе швидкоплинністю почуттів», — говорили про нього інші. Як людина чутлива, він страждав і радів, любив і ненавидів, захоплювався і співчував. Але часто не міг розпізнати свої емоції і почуття, розібратися в їх причинах і джерелах, не знав, як їх проявити, і тим більше не міг ними керувати. Найдивпіше, що не тільки навколишній світ залишався для нього загадкою, часто він не міг зрозуміти і самого себе. Такий загадковий і дивовижний, він приваблював жінок і друзів, але вони через деякий час розчаровувалися в ньому, оскільки не знайшли в цій людині надійності й вірності.        

 Додаток 2. Червоний капелюшок — емоції, почуття, передчуття, визначення здібностей, на розвиток яких вплинула ситуація, що розглядається.

Додаток до тексту для четвертої групи                                      

Додаток 1. «Що ж, я обираю собі жовтий капелюх, — промовив четвертий. — Жовтий колір — колір сонця, радості й багатства, а це мені так необхідно! Можливо, володіючи жовтим капелюхом, я зможу стати щасливим, хто знає?»

Людина в жовтому капелюсі раділа Сонцю, кожному дню, що розпо­чинався, відкрито йшла назустріч пригодам і відкриттям. Ніщо не лякало її, не зупиняло, адже попереду тільки світло, добро і теплота людських рук. Ця свята віра і наївність не раз підводили її, але ніщо не могло засмутити цього оптиміста. У звичайному камені він бачив дорогоцінні кристали, у росинці — сонячну веселку, а в повсякденності — дива.

«Мрійник, романтик, не від світу цього, недотепа», — говорили про нього одні. «Надзвичайно багатої душі людина, — говорили інші. — Хто ж він — багатій чи бідняк — вирішувати не нам».

Додаток 2. Жовтий капелюшок — оптимістичні, позитивні сторони, вміння побачити добре в будь-якій ситуації.

Додаток до тексту для п‘ятої групи                                           

Додаток І. «Зелений капелюх нагадує мені весняні луки і літнє поле, широке і безкрає, що дарує можливість відчути політ. Тисячу разів я літав у снах над зеленою прекрасною землею, мабуть, зелений капелюх допоможе здійснитися моїй мрії», — загадково промовив п'ятий син.

Так володар зеленого капелюха опинився в казковому світі творчості. Все, що він бачив, чув, відчував, перетворювалось на поезію та музику, картини та скульптури, романи, оповідання, п'єси для театру і кіно. Його талантом захоплювались люди, знаходили в його працях відповіді на свої запитання. Але як часто, живучи у світі своїх здобутків, виявлявся він беззахисним перед суворою дійсністю, непристосованим до життя в реальному світі.

Додаток 2. Зелений капелюшок — творчість (відображення ситуації у вигляді вірша, пантоміми тощо), почуття гумору.

Додаток до тексту для шостої групи                                         

Додаток 1. «Мені залишився синій капелюх і я дуже радий цьому. Синій колір — колір очей мого батька, безкраїх морських та небес­них просторів. Пізнати їх глибину та височінь — ось моє призначення. Чи вистачить на все задумане сил, рішучості та часу?» — замислився шостий із синів Майстра.

Володар синього капелюха став одвічним пілігримом та філософом. Він ішов тільки йому відомими шляхами, орієнтувався на тільки йому зрозумілі знаки та символи, не відступаючи від мети, не поспішаючи, але й не зупиняючись. Дивлячись навкруги, він обирав лише те, що важливе в даний момент для досягнення поставленої мети. Саме ці якості дозволили йому опуститися на морське дно і піднятися у небесне підхмар'я. «Щаслива людина — досягла, чого хотіла», — говорили одні. «А чи зможе він поділитися своїми відкриттями, знахідками, думками і почуттями з іншими, щоб надихнути їх жагою відкриття, творіння та перемоги?» — питали інші. Але немає у нас відповіді на питання.

Додаток 2. Синій капелюшок — значимість ситуації, її завуальовані сторони, життєвий урок, що з неї випливає.

3.  Та ось настав той день, коли брати-знову зустрілися під дахом батьківської майстерні. Безліч зимових вечорів провели вони за диво­вижними розповідями про свої мандрівки, зустрічі, прощання і життєві уроки. Дивувалися брати тим змінам, що відбулися з ними. І тільки тепер почали вони розуміти, яке дивне багатство залишив їм у спад­щину батько.

І захотілося кожному з них відчути на собі долю іншого, щоб стати толерантним і критично мислячим, щоб уміти бачити позитивні елементи, навчитися творити і невідступно йти до поставленої мети.

4. На основі цієї казкової інтерпретації розроблено метод формування та розвитку критичного мислення, який використовується для аналізу проблеми, ситуації, для групової дискусії, коли необхідно розглянути предмет під різним кутом зору, об'єктивно оцінити явище, змоделювати різноманітні ситуації та спрогнозувати їх розвиток. Цей метод навчає:

•  думати різними способами;

•   по-різному оцінювати ситуацію;

•   прогнозувати події.

Можна пропонувати учням створити групи під кожним капелюхом, опрацювати ситуацію та презентувати її, також можна запропонувати перевдягати капелюхи. Необхідно пам'ятати, за що саме відповідає група під певним капелюхом. (Див. додаток 2)

Презентація. Індивідуально

 записати ключові слова до

методу «Різ­нокольорові капе-

люшки» на розданих картках.

 Кожен слухач отримує тільки

одну картку з назвою капелю-

шка. Ключові слова оголошую-

ться фронтально та записую-

ться керівником педмайстерні

 на дошці біля кожного паперо-

вого різнокольорового капелюшка.

Картки для індивідуальної роботи з визначення ключових слів до методу «різнокольорові капелюшки»

Білий капелюшок:	Червоний капелюшок:
Чорний капелюшок:	Жовтий капелюшок:
Зелений капелюшок:	Синій капелюшок:

V. Рефлексія

Мета етапу: підбити підсумок та проаналізувати проведене засідання педмайстерні.

Методи. «Різнокольорові капелюшки».

Завдання. Співпрацюючи в групі, використати картки-підказкп та під­бити підсумок і зробити самоаналіз проведеного засідання педагогічної майстерні залежно від чотирьох розданих карток-підказок

Картки-підказки

Білий капелюшок: під час аналізу запропонованої ситуації оголошуються основні факти, відомості; не оголошується особисте ставлення до ситуації. На етапі підбиття підсумків «білий капелюх» може орієнтуватись на запитання:

1.  Яка тема проведеного засідання?

2.  Які знання, вміння було відтворено на початку заняття?

3.  Які нові знання отримали на засіданні педмайстерні?

4.  Які методи роботи використовували?

5.  Скільки учасників працювало?

6.  Чи всі учасники працювали активно?  

Чорний капелюшок: критика, негативні сторони ситуації. На етапі підбиття підсумків «чорний капелюх» може орієнтуватись на запитання:

1.  Що заважало вам працювати продуктивно та успішно?

2.  Що заважало іншим учасникам, керівнику?

3.  Що було зайвим на засіданні?

4.  Що б ви змінили у проведенні засідання?

Синій капелюшок: життєвий урок, який можна винести із ситуації. На етапі підбиття підсумків уроку «синій капелюх» може орієнтуватись на запитання:

1.  Що корисного ви винесли із засідання?

2.  Чому ви можете сказати, що ие засідання важливе для вас?

3.  Де, в яких ситуаціях ви можете використовувати набутий досвід?

Засідання педагогічної майстерні № 4

Рефлексія та самооцінка – необхідні складові частини уроку критичного мислення.

І. Розминка

Мета етапу: створення сприятливого мікроклімату.

Методи: «Кросворд».

Під час реєстрації учасників їм пропонується обрати папірець, ви­різаний у вигляді капелюшка. Ці «капелюшки» мають шість кольорів — білий, чорний, червоний, зелений, жовтий, синій. На всіх «капелюшках» проставлено числа від одного до шести.

Завдання. Самостійно розгадати кросворд з отриманої картки з метою визначення ключового слова.

1.  ... (від лат. «рухати») — загальна назва для процесів, методів, засобів спонукання учнів до активної навчально-пізнавальної діяльності. (Мотивація)

2.  Судження про себе чи здійснення оцінювання своєї роботи під час певної діяльності. (Самооцінка)

3.  Форма навчання учня. (Індивідуальна)

4.  Процес передачі знання вчителем учням. (Навчання)

5.  Форма навчання, за якої вчитель у рамках точно встановленого часу з постійним складом учнів однакового віку та твердим розкладом вирішує навчально-виховні завдання. (Урок)

6.  Форма представлення оціночного судження про діяльність учня на уроці за сучасною шкалою оцінювання. (Бал)

Презентація. Слухач майстерні, який отримав «капелюшик» з номером, відповідно до номера слова у кросворді називає відповідь. Усі учасники перевіряють кросворд. Оголошується його ключове слово — оцінка.

Керівник майстерні повідомляє тему, яка буде розглядатися на за­сіданні.                  

II. Актуалізація

Мета етапу: відтворити знання про вивчені на попередніх засіданнях методи, спрогнозувати, які з них можна використати на заключному етапі

уроку,  проілюструвати використання одного з методів на конкретному прикладі.

Методи. «Метод прес».                                                        

Перед початком етапу

 керівник майстерні пропонує

учасникам об'єднатися в групи

 з допомогою «капелюшків», які

 вони обрали під час реєстрації.

 Учасники, які мають «капелю-

шки» однакового кольору,

утворюють групу.

Завдання. Пригадати методи,які вивчалися протягом попередніх засідань педмайстерень.

          Спираючись на свій педагогічний досвід, за­пропонувати, які з цих методів можна використовувати на заключному етапі уроку, визначити конкретний приклад їх використання на уроці з будь-якого предмета. Найбільш цікавий приклад навести за структурою відповіді за «методом прес».

Презентація. Один з представників групи зачитує складений групою приклад.

III. Усвідомлення змісту

Мета етапу. опрацювати поняття «рефлексія» та «самооцінка», що є необхідними складовими заключного етапу уроку

Методи. «Критичне читання тексту».

На цьому етапі роботи педмайстерні учасники залишаються в групах, сформованих на попередньому етапі. Кожна група отримує «чарівну скриньку», в якій знаходяться смужки паперу із записаними на них ро­лями: 1 — спікер (той, хто читає), 2 — референт (той, хто веде записи), З — прес-секретар(той, хто презентує роботу групи), 4 — генератори ідей. Учасники групи таким чином обирають собі ролі.

Групам видається текст для критичного читання.

Завдання № 1. Прочитати критично текст, скласти низку питань, на які повинен відповісти вчитель, щоб мати можливість стверджувати, що етап рефлексії проведено. Ці питання учасники записують на спеціальну картку «Аналіз етапу рефлексії».

Аналіз етапу рефлексії

	Питания, яке  аналізується	Повністю реалізовано	Частково реалізовано	Не реалізовано
-

Текст для критичного читання в групах                       

РЕФЛЕКСІЯ ЯК ЕТАП УРОКУ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ    

Рефлексія є одним із особливо значущих етапів уроку критичного мислення. Що таке рефлексія? У педагогіці під рефлексією розуміють готовність та спроможність людини до самооцінки, самопізнання, аналізу своїх дій, мотивів, учинків, настрою, до зіставлення їх із діями та вчин­ками інших людей. Мета рефлексії як етапу уроку критичного мислення: вирізнити й усвідомити основні компоненти діяльності — її зміст, тип, способи, проблеми, шляхи їх розв'язання, отримані результати тощо.

Під час підбиття підсумків уроку рефлексія розглядається як процес, зворотній до початку уроку, що надає учасникам навчально-виховного процесу можливість озирнутися на події, що відбулися, зіставити мету уроку з досягнутими результатами, спланувати необхідну корекцію. Під час рефлексії прояснюється зміст зробленого; підбиваються підсумки знань, що мають бути засвоєні, і встановлюється зв'язок між тим, що вже відомо, і тим, що знадобиться чи вивчатиметься у майбутньому.

Актуальність етапу рефлексії полягає в тому, що вона дозволяє:

•  прояснити зміст опрацьованого;

•  порівняти реальні результати з очікуваними;

•  аналізувати те, чому на уроці щось відбулося так чи інакше;

•  закріпити та коригувати засвоєне;

•  вибирати нові теми для обміркування;

•  встановити зв'язки між тим, що вже відомо, і тим, що потрібно засвоїти, навчитись у майбутньому;

•  скласти план подальших дій тощо.

Рефлексія тісно пов'язана з іншою важливою дією уроку — поста­новкою мети. Формулювання учнями мети свого навчання передбачає її досягнення і наступну рефлексію — усвідомлення способів досягнення поставленої мети. Тоді рефлексія розглядається не лише як підсумок, а і як старт для нової діяльності та постановки нової мети. Очевидно, що ключова функція рефлексії — повернення до очікуваних результатів уроку і можливість переконатися, що учні їх досягли.

Стадії рефлексії:

1)  Установлення фактів (що відбулося?). На дій стадії доречно поста­вити запитання: Що і навіщо вивчали? Яких помилок припускалися чи могли б припуститися?

2) Аналіз причин (чому це відбулося?). На цій стадії доречно поставити запитання: Які способи діяльності ми використали, як ми досягали мети?

3) Планування подальших дій (що нам робити далі?).                 

Під час проведення рефлексії розглядається продукція діяльності: даються відповіді на запитання з вивченого матеріалу, демонструється використання знань під час розв'язання вправ, складання таблиць тощо. Але не менш важливим є обговорення запитань:

— Яких помилок можна припуститися, якщо забути вивчену теорію чи її частину?

—  Чи виконані ті завдання, що поставлені на початку уроку?

—  Що допомогло досягти мети?

—  Що сподобалося чи ні під час конкретного виду діяльності?

—  Які труднощі виникали протягом уроку? Чому?

—  Що можна порадити іншим учням для подолання таких трудно­щів?

— Які можна надати рекомендації, щоб уникнути цих труднощів під час виконання домашнього завдання?

Важливим фактором, що впливає на ефективність рефлексії в на­вчанні, є різноманітність її форм і прийомів, можливість їх використання відповідно до особливостей дітей. Рефлексію можна провести шляхом групової бесіди, анкетування, заповнення аркушів взаємоконтролю або самоконтролю, тестування, виконання невеличких індивідуальних творчих завдань тощо.

До того ж є можливість не тільки використовувати ті методи, що пропонує технологія формування та розвитку критичного мислення (приклади яких ми розглянемо), а й придумувати ці прийоми самому чи разом з учнями.

Презентація. Один з уча-

сників групи зачитує питання,

 які  запропонувала його група,

 учасники інших груп тільки

 доповнюють.

Таким чином, у кінці презента-

ції кожна група буде мати карт-

ку аналізу етапу рефлексії на уро-

ці критичного мислення.

Завдання № 2. Кожній групі про-

читати критично текст, скласти

сенкан за запропонованою схемою до слова «самооцінка».

Текст для критичного читання в групах

САМООЦІНКА

Самооцінка учнями своєї роботи є важливим різновидом оці­нювання. Регулярно застосовуючи цей метод, учитель може дізнатися багато нового та цікавого про дітей, про себе, свої уроки, свій предмет, про методи, які використовує на уроці, про настрій та ставлення своїх учнів до того, що відбувається на уроках.

Організувати проведення самооцінки учнями своєї роботи можна по-різному. Наприклад, можна запропонувати певні питання, відпо­віді на які проілюструють ставлення учнів до тієї чи іншої виконаної роботи. Можна також попросити учнів поставити собі оцінку за певною шкалою та обгрунтувати її виставлення. Іноді можна порадити учням, заповнити спеціальні форми (або таблиці) для спостереження й оцінювання. Самооцінка підходить і тоді, коли потрібно оцінити роботу всієї; групи в цілому. Тоді перед оголошенням самооцінки всьому колективу її спочатку слід обговорити в цій групі та узгодити з членами групи.

Однією з позитивних сторін застосування цього методу є те, що всі 1 учні можуть отримати оцінку, а також те, що діти починають розуміти труднощі оцінювання і вчаться дивитися іншими очима на свою роботу. Крім того самооцінку, проведену на уроці, дуже зручно використовувати для подальшої диференціації домашнього завдання.

Особливості методу:

•  дає можливість залучити всіх учнів до роботи на уроці;

•  вчить учнів контролювати та оцінювати свої дії, дії інших учнів;

•  дає можливість учню краще розуміти оцінку, що виставляє йому вчитель;

•   надає вчителю та учням інформацію про необхідність корекції знань;

•   надає природну можливість диференціації домашнього завдання.

Презентація. Один з учасників групи зачитує складений сенкан.            

 

Наприклад.                                                                                              

САМООЦІНКА.

Індивідуальна, критична.

Оцінює, порівнює, визначає.

Потрібна нам для самовдо-

сконалення.

(Є складовою частиною

рефлексії.

Самовизначення (метод).

Учасники від кожної групи

зачитують свої сенкани.

Керівник педмайстерні підбиває

 підсумок етапу.

IV. Рефлексія

Мета етапу: здійснити вихідне самодіагностування за запропонованою анкетою самооцінювання.

Методи: самооцінка.

Завдання. Ознайомитися з анкетою самооцінювання, оцінити кожний із запропонованих пунктів відповідним балом.

	Питання для самодіагностики	0	1	2
	Я маю уявлення:
	1. Що такс педагогічна технологія.
	2. Що таке технологія критичного мислення
	Я знаю:
	1. Що таке критичне мислення.
	2. Характеристики критичного мислення.
	3. Як створити умови для критичного мис­лення.
	4. Ознаки людини, яка критично мислить.
	5. Структуру уроку критичного мислення.
	6. Принципи створення груп
	Я вмію:
	1. Спланувати в традиційному уроці елемент уроку критичного мислення.
	2. Спланувати урок критичного мислення.
	3. Об'єднати учнів у групи для реалізації стратегій групового навчання.
	4. Використати метод:
	«Асоціативний кущ»;
	«Розминка»;
	«Сюрприз»;
	«Самооцінка»;
	«Метод прес»;
	«Обери позицію»;
	-   «Розумний куб»;
	«Сенкан»;
	«Есе»;
	«Рюкзак»;
	«Різнокольорові капелюшки»;
	«Ключові слова»;
	«Критичне читання тексту»

42-38 — Високий рівень (Я майстер! Пишаюся собою!).

37-28 — Достатній рівень (Я майже майстер! Залишилось кілька кроків...).

27-10 — Середній рівень (У мене все ще попереду, бо я прагну вчитися).

9-0 — Низький рівень*.

*_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

(Укажіть дві-три причини, за яких не вдалося подолати низький рівень.)

Презентація. За бажанням назвати бал своєї самооцінки та рівень, зробити коментар.

У кінці засідання керівник майстерні дякує її слухачам за співпрацю. Учасники висловлюються індивідуально за бажанням

Додаток

Демократія в новому тисячолітті

залежатиме від виховання

критично мислячих людей,

які можуть оцінити

минуле і сучасне,

щоб передбачити майбутнє

Говард Мулд.

І заняття

Тема: Критичне мислення.

         Створення умов для розвитку критичного мислення.

Мета: Опрацювання понять «педагогічна технологія», «критичне мислення» і ознайомлення з характеристиками критичного мислення, ознаками людини, яка мислить критично з умовами для формування критичного мислення.

Форма проведення: теоретичний семінар.

          Хід роботи

1. Презентація «Школи педагогічного досвіду»:

 – ознайомлення з метою і завданнями;

Керівник

 – давайте познайомимося: керівник-слухач;

 – є ідея.

2. Вивчення питань:

1) Поняття технології формування та розвитку критичного мислення:

 – критичне мислення, його характеристики;

 – ознаки людини, яка мислить критично.

                                               Керівник.

2) «Круглий стіл». Розвиваючи можливості уроку розвитку критичного мислення.

                                               Слухачі

                                               Практична робота

1. Робота в групах:

 – складання пам’ятки «Як створити умови для формування розвиту критичного мислення»?

                                               Слухачі

2. Відвідування уроку розвитку критичного мислення з читання в 2 класі .

Керівник

Опрацювання методичної

літератури:

1. Пометун О. «Сучасний урок. 33 уроки  критичного мислення в початковій школі» («Початкове навчання та виховання» х. «Основа», 2005 – додаток до журналу).

                                               Домашнє завдання:

 – скласти асоціативний кущ «Ознаки людини, яка мислить критично»;

 – опрацювати методичну літературу.

Методичні рекомендації

         І. Критичне мислення є досить складним процес творчої переробки          

 інформації, пов'язаної з її усвідомленням, переосмисленням та творчою генерацією ідей у результаті такої діяльності.

         Критичне мислення — це процес, який найчастіше починається з постановки проблеми, продовжується пошуком і осмисленням інформа­ції, закінчується прийняттям рішення щодо розв'язання поставленої проблеми.

         Критичне мислення — це здатність людини чітко виділити проблему, яку необхідно розв'язати; самостійно знайти, обробити і проаналізувати інформацію; логічно побудувати свої думки, навести переконливу аргументацію; здатність мислити мобільно, обирати єдине вірне рішення проблеми; бути відкритим до сприймання думок інших і одночасно принциповим у відстоюванні своєї позиції.

  II.Критичне мислення має такі характеристики:

         1.  Самостійність. Ніхто не може мислити за людину, висловлювати її думки, які носять індивідуальний характер.

         2.  Постановка проблеми. Критичне мислення досить часто почина­ється з постановки проблеми, бо її розв'язання стимулює людину мислити критично. Початок розв'язання проблеми — це збір ін­формації за цією проблемою, бо розмірковувати «на порожньому місці» фактично неможливо.

         3.  Прийняття рішення. Закінчення процесу критичного мислення — це прийняття рішення, яке дозволить оптимально розв'язати по­ставлену проблему.

         4.  Чітка аргументованість. Людина, яка мислить критично, повин­на усвідомлювати, що часто одна і та сама проблема може мати декілька рішень. Тому вона повинна підкріпити прийняте нею рішення вагомими, переконливими власними аргументами, які б доводили, що її розв'язання є найкращим, оптимальним.

         5. Соціальність. Людина живе в соціумі. Тому доводити свою позицію людина, повинна в спілкуванні. У результаті спілкування, диспуту, дискусії людина поглиблює свою позицію або може щось у ній змінити. 

   ІІІ Можна виділити ознаки людини, яка мислить критично:

         1.  Здатність сприймати думки інших критично. Людина виявляє здатність прислухатись до думок інших, оцінювати й аналізувати їх щодо розв'язання поставленої проблеми.

         2.  Компетентність. Людина виявляє прагнення до аргументації при­йнятого нею рішення на основі життєвого досвіду, фактів з життя та знання справи.

         3.  Небайдужість у сприйнятті подій. Людина виявляє інтелектуальну активність у різних життєвих ситуаціях, здатність зайняти активну позицію у конфронтаційних ситуаціях.

         4.  Незалежність думок. Людина прислуховусється до критики на свою адресу, може протиставити свою думку думкам інших або не по­годитися з групою.

         5.  Допитливість. Людина виявляє вміння проникнути в сутність проблеми, глибину інформації.

         6.  Здатність до діалогу і дискусії. Людина вміє вести діалог і диску­тувати, тобто вислухати думку інших, з повагою ставитись до цих думок, переконливо доводити свою позицію, толерантно поводити себе під час проведення дискусій.

   IV. Можна виділити певні умови, створення яких може спонукати і сти­мулювати учнів до критичного мислення. Головні з них:

         1.  Час. Учні повинні мати достатньо часу для збору інформації за заданою проблемою, її обробки, вибору оптимального спосо­бу презентації свого рішення. Робота з формування критичного мислення може вестись не тільки па уроці, а й перед ним і після нього.

         2.  Очікування ідей. Учні повинні усвідомлювати, що від них очікують висловлення своїх думок та ідей у будь-якій формі їх діапазон може бути необмеженим, а ідеї — різноманітними, нетривіальними.

         3.   Спілкування. Учні повинні мати можливість для обміну думками.

Внаслідок цього вони можуть бачити свою значущість і свій внесок у розв’язання проблемами.

         4.    Цінування думак інших. Учні повинні вміти слухати і цінувати думки інших.   При ньому вони мають усвідомлювати, що для знаходження оптимального розв'язяння проблеми дуже важливо вислуховувати всі думки кола зацікавлених людей, щоб мати можливість остаточно сформулювати власну думку з проблемами, яка може бути скоригована «колективною мудрістю».

         5.  Віра в сили учнів. Учні повинні знати, що їм можна висловлювати будь-які думки, мислити поза шаблоном. Вони мають бути впевнені, що можуть внести свою «цеглинку» у зведення «будинку», яким є розв’язання проблеми. Учитель повинен створити середовище, вільне від жартів, глузувань.

         6.  Активна позиція. Учні повинні займати активну позицію у навчанні, отримувати справжнє задоволення від здобування знань. Це  стимулює їх до роботи на складнішому рівні, до прагнення мислити нестандартно, критично.

Поганий учитель подає істину,

хороший учитель учить її знаходити.

А. Дістервег

ІІ заняття

Тема: Планування уроку в технології формування критичного мислення.

Мета: Ознайомитись зі структурою, плануванням уроку в технології критичного мислення.

Форма проведення: обмін досвідом.

                                                          Хід роботи

1. Структура уроку в технології критичного мислення.

2. Планування уроку.

                                                        Керівник.

                                                    Практична робота

1. Відвідування уроку критичного мислення з читання в 2 класі.

                                                        Керівник.

2. Обмін думками уроку.

                                                        Слухачі.

3.Комп’ютерна презентація, «критичне читання тексту в групах».

                                                        Керівник-слухачі

4. Перевірка домашнього завдання: асоціативний кущ «ознаки людини, яка мислить критично».

                                                        Слухачі

                                      Опрацювання методичної літератури:

1. В.М.Макаренко, О.О.Туманцова «Як опанувати технологію формування критичного мислення»?

2. Логачевська С. Критичне мислення і диференціація на уроках з читання.

Підсумок: «Запитуєте, відповідаємо».

                                               Домашнє завдання:

 – розробити і апробувати урок критичного мислення;

 – вивчення структури уроків критичного мислення і застосувати їх у навчальній практиці.

Методичні рекомендації

         Процес планування уроку для розвитку критичного  мислення учнів можна поділити на три етапи:                                           

  А. Готуємо урок.

  Б. Проводимо урок.

  В. Організуємо роботу після уроку.

          А. Готуємо урок

         Обдумування мотивації. Перед початком уроку розвитку критичного мислення вчитель ставить перед собою ряд питань щодо мотивації ко­рисності змісту уроку:

         —  Як цей урок пов'язаний з іншими темами, як на уроці викорис­товуються попередньо набуті знання?

         —  Як цей урок пов'язаний з подальшими уроками за темою, які знання, навички, компетенції учнів, сформовані на уроці, є головними для подальшого вивчення теми?

         —  Як ця тема пов'язана з досвідом учнів?

         З'ясувавши, яку цінність має урок, учитель повинен бути готовим пояснити це учням.

         Визначення очікуваних результатів. Учитель, обмірковуючи, яким бути уроку, безумовно, починає його планування з дидактичної мети. Залежно від обраної мети він продумує очікувані результати уроку, тобто яких знань, умінь та навичок набудуть учні в процесі уроку, які компетенції будуть сформовані, в якій формі учні зможуть їх проде­монструвати.

         Визначення передумов. Перед уроком учитель визначає, які знання, уміння повинен мати учень, щоб успішно засвоювати матеріал уроку.

         Визначення критеріїв оцінювання. Під час планування уроку вчитель повинен чітко визначитись, що буде оцінюватись на уроці, які критерії

оцінювання і, головне, що буде доказом того, що в учнів відбулася навчальна діяльність та сформовано певні знання, навички тощо.

         Визначення шляхів групування. Якщо на уроці плануються групові форми роботи, учитель повинен визначитись, як будуть згруповані учні для реалізації навчальних завдань.

         Розподіл часу. Якщо тема планується вчителем на один урок, то до розподілу часу, який відводиться на різні види діяльності, треба поста­витись особливо ретельно. Для того щоб учні працювали максимально ефективно, вкладаючись у рамки часу, бажано провести перед кожним етапом діяльності на уроці чіткий інструктаж щодо того, що повинні робити учні. Якщо вчителю бракує часу на уроці, то необхідно сплану­вати додаткову роботу учнів у позаурочнии час, щоб усі проблеми уроку були адекватно розв'язані.

         Б. Проводимо урок

         Планування актуалізації. Учитель на цьому етапі ставить перед со­бою такі питання:

         — Як спонукати учнів зосередити думку на темі саме цього уроку?

         — Як пробудити в учнів зацікавленість до вивчення цієї теми?

         — Якими шляхами будуть відновлені попередні знання?

         —  Як наштовхнути учнів на те, щоб питання, необхідні для повто­рення, були сформульовані самими учнями?

         На цьому етапі вчитель обирає необхідні методи для ефективного їх використання.

         Планування усвідомлення змісту

         1. Учитель планує модель уроку з провідним компонентом — знання чи способи діяльності. Передбачає, якими шляхами і методами, в якій формі ця модель буде реалізована.

         2.  Учитель розробляє зміст діяльності учнів на уроці, розв'язуючи такі питання:

         — Де, коли, ким, яким чином учням буде надано навчальний ма­теріал?

         — Що конкретно будуть робити учні на уроці, у чому проявлятиметься їх діяльність. Як учні будуть залучені до активної діяльності?

         —  Скільки часу триватиме кожний етап їх роботи, чи обмежиться діяльність уроком, якщо ні, то які часові рамки будуть відведені на позаурочну діяльність?

         Планування рефлексії. Головне питання цього етапу, відповідь на яке повинен спланувати вчитель, використовуючи різні методи: як можна застосувати знання, уміння і навички, отримані на уроці, щоб переко­натися в їх сформованості?

         Планування закінчення уроку. Учитель заздалегідь вирішує, як найкраще закінчити урок. Наприклад, можна проаналізувати з учнями такі питання:

         —  Які результати уроку вони вважають найбільш значущими?

         —  Чи вдалося їх досягнути?

         —  Що є для учнів критерієм досягнення результатів (чи можна навести конкретні факти, приклади того, що результати досягнуто)?

         В. Організуємо роботу після уроку                                                     

         Учитель може планувати діяльність учнів у позаурочний час, яка продовжує роботу, розпочату на уроці. Така діяльність надає можливості учням самостійно працювати над проблемою, яка розв'язувалась на уроці, та її практичним використанням, вони мають нагоду винести свої знання за межі школи, у своє суспільне оточення.                         

Людина, що не знає нічого, може навчитися;

справа тільки в тому,

щоб запалити в ній

бажання вчитися.

Д.Дідро

                                               ІІІ заняття

Тема. Формування критичного мислення під час групової  роботи.

Мета: ознайомити з принципами об’єднання в групи; опанування методів формування критичного мислення на прикладі методів: розминка, сюрприз, критичне читання тексту, ключові слова, різнокольорові капелюшки.

Форма проведення: педагогічний тренінг.

                                               Хід роботи

1. Принципи об’єднання в групи для реалізації групового навчання.

2. Вивчення методу «Різнокольорові капелюшки».

                                                        Керівник

                                           Практична робота

1. Відвідування уроку розвитку критичного мислення з природознавства в 3 класі.

2. Рекламна презентація уроків з розвитку критичного мислення. Визначення переможців.

                                                        Слухачі

3. Виконання завдань творчого характеру на прикладі методів: розминка, сюрприз, критичне читання тексту, ключові слова, різнокольорові капелюшки.

                                                        Слухачі

                                     Опрацювання методичної літератури:

1. Н.В.Вукіна, Н.П.Дементієвська «Критичне мислення: як його навчати» - «Основа»,2007р.

2. Олійник Т.О. Розвиток критичного мислення . Педагогічнох науки, Суми, 2001.

Підсумок: «Запитуєте, відповідаємо».

                                               Домашнє завдання:

1. Презентувати метод «Різнокольорові капелюшки» у своїхшколах на засіданні методоб’єднання початкових класів.

2. Підготуватися до методичного діалогу «Впровадження технології розвитку критичного мислення: данина моді чи вимога часу?»

Методичні рекомендації до методу “Різнокольорові капелюшки”

Текст для критичного читання в групах

ЛЕГЕНДА ПРО СТАРОГО МАЙСТРА

Текст для читання в кожній групі

         1.   Жив був старий мудрий Майстер. З усіх земних багатств був у нього тільки кольоровий фетр. Але мав він золоті руки і мудру душу, тому Майстер дарував людям більше, ніж головні убори — капелюхи, кепки, панами, чепчики. Радісними і натхненними, рішучими виходили з майстерні люди, забираючи своє замовлення. Чи треба говорити про те, як славився, Майстер, як удячні були йому люди за чудові капелюхи, в яких таївся великий секрет великого Майстра.

         Але минали роки, і настав час, коли пішов в інший світ старий Майстер, залишивши шістьом синам майстерню, клаптики кольорового фетру і капелюхи. Шість різнокольорових капелюхів — білий, чорний, червоний, зелений, жовтий і синій.

         «Мабуть, це і є те незвичайне замовлення, над яким останнім часом так самовіддано працював батько, — вирішили сини Майстра. — Зна­чить, скоро повинен з'явитися і замовник, який щедро розрахується з нами за батьківську роботу. Ми розподілимо зароблені гроші й зможемо мандрувати з ними по світу».

         Але скільки не чекали сини приходу таємного замовника, так і не дочекалися. Робити нічого, треба ділити батьківську спадщину — роз­бирати капелюхи і вирушати в різні куточки світу.

         2.  Додатки для кожної,групи.

         Додаток до тексту для першої групи                                          

         Додаток І. «Я візьму собі капелюх білого кольору, — сказав перший син. — Він такий витончений, чаруючий і прекрасний, Я буду в ньому красуватися на балах та прийомах. Саме цей капелюх буде говорити про моє "непросте" походження. А то чи велика була б честь бути сином простого кравця!»

         Володар білого капелюха став великою людиною. Він здобув повагу людей своєю відданістю справі. Факти, цифри і хроніка подій були для нього важливішим за все. Але якимось холодом віяло від цієї людини, здавалося, що емоції і почуття вона втратила назавжди. Пречудова ма­шина, а не жива людина ходила по землі.

         Додаток 2. Білий капелюшок — виділення фактів, цифри; відомостей, статистика, цією групою інформація не оцінюється.

         Додаток до тексту для другої групи

         Додаток І. "А я оберу чорний капелюх, — промовив другий син. І він не менш витончений, ніж білий, він має багатий вигляд, пасує до будь-якого вбрання та подій, у ньому я буду суворим і витонченим одночасно»

         Господар чорного капелюха раптом усе, що відбувалося, почав бачити в чорному забарвленні. Все піддавав сумніву і критиці, на Сонці шукав плями, у людині — його тінь, а на світанку бачив неминучий захід. Як часто ця риса рятувала його від поразки й краху у справах і починаннях але саме вона позбавила його радості. Радості від сонячного ранку і співу пташок, зустрічі з людьми та природою, і, найголовніше, від власних думок і вчинків. І це, звичайно ж, відбилось у його характері. Завжди похмурий і незадоволений став господар чорного капелюха.

         Додаток 2. Чорний капелюшок — критика, негативні сторони си­туації.

         Додаток до тексту для третьої групи

         Додаток І. «Нехай моїм капелюхом стане червоний, — вигукнув третій. — Як я мріяв завжди виділятися з натовпу, як я хотів бути в центрі уваги, щоб мною милувалися і захоплювалися жінки. А в цьому капелюсі я буду виглядати блискуче!»

         Володар червоного капелюха віднині жив у волі емоцій. Радість і сму­ток, туга і дивування, страх і гнів, задоволення і розпач володіли його душею. «Яка безпосередня, щира і жвава людина!» — захоплювалися люди підчас зустрічі з ним. «Неначе мала дитина, яка живе швидкоплинністю почуттів», — говорили про нього інші. Як людина чутлива, він страждав і радів, любив і ненавидів, захоплювався і співчував. Але часто не міг розпізнати свої емоції і почуття, розібратися в їх причинах і джерелах, не знав, як їх проявити, і тим більше не міг ними керувати. Найдивніше, що не тільки навколишній світ залишався для нього загадкою, часто він не міг зрозуміти і самого себе. Такий загадковий і дивовижний, він приваблював жінок і друзів, але вони через деякий час розчаровувалися в ньому, оскільки не знайшли в цій людині надійності й вірності.

         Додаток 2. Червоний капелюшок — емоції, почуття, передчуття, визначення здібностей, на розвиток яких вплинула ситуація, що роз­глядається.

         Додаток до тексту для четвертої групи

         Додаток 1. «Що ж, я  обираю собі жовтий капелюх,— промовив .'Киш їй) колір — колір сонця, радості й багатства, а це мені так необхідно! Можливо, володіючи жовтим капелюхом, я зможу стати щасливим, хто знає?»

         Людина в жовтому капелюсі раділа Сонцю, кожному дню, що розпочинався, відкрито йшла назустріч пригодам і відкриттям. Ніщо не лякало

Її, не зупиняло, адже попереду тільки світло, добро і теплота людських рук.

Ця свята віра і наївність не раз підводили її, але ніщо не могло

засмутити цього оптиміста. У звичайному камені він бачив дорогоцінні

кристали, у росинці — сонячну веселку, а в повсякденності — дива.

         «Мрійник, романтик, не від світу цього, недотепа», — говорили про

Про нього одні. «Надзвичайно багатої душі людина, — говорили інші. — Хто

ж він — багатій чи бідняк — вирішувати не нам».

         Додаток 2. Жовтий капелюшок — оптимістичні, позитивні сторони,

вміння побачити добре в будь-якій ситуації.

         Додаток до тексту для п'ятої групи

         Додаток 1. «Зелений капелюх нагадує мені весняні луки і літнє поле, широке і безкрає, що дарує можливість відчути політ. Тисячу разів я літав у снах над зеленою прекрасною землею, мабуть, зелений капелюх допоможе здійснитися моїй мрії», — загадково промовив п'ятий син.

         Так володар зеленого капелюха опинився в казковому світі творчості. Все, що він бачив, чув, відчував, перетворювалось на поезію та музику, картини та скульптури, романи, оповідання, п'єси для театру і кіно. Його талантом захоплювались люди, знаходили в його працях відповіді на свої запитання. Але як часто, живучи у світі своїх здобутків, виявлявся він беззахисним перед суворою дійсністю, непристосованим до життя в реальному світі.

         Додаток 2. Зелений капелюшок — творчість (відображення ситуації у вигляді вірша, пантоміми тощо), почуття гумору.

         Додаток до тексту для шостої групи

         Додаток 1. «Мені залишився синій капелюх і я дуже радий цьому. Синій колір — колір очей мого батька, безкраїх морських та небес­них просторів. Пізнати їх глибину та височінь — ось моє призначення. Чи вистачить на все задумане сил, рішучості та часу?» — замислився шостий із синів Майстра.

         Володар синього капелюха став одвічним пілігримом та філософом. Він ішов тільки йому відомими шляхами, орієнтувався на тільки йому зрозумілі знаки та символи, не відступаючи від мети, не поспішаючи, але й не зупиняючись. Дивлячись навкруги, він обирав лише те, що важливе вданий момент для досягнення поставленої мети. Саме ці якості дозволили йому опуститися на морське дно і піднятися у небесне підхмар'я. «Щаслива людина — досягла, чого хотіла», — говорили одні. «А чи зможе він поділитися своїми відкриттями, знахідками, думками і почуттями з іншими, щоб надихнути їх жагою відкриття, творіння та перемоги?» — питали інші. Але немає у нас відповіді на питання,

         Додаток 2. Синій капелюшок — значимість ситуації, її завуальовані сторони, життєвий урок, що з неї випливає.

Картки-підказки

Білій капелюшок: під час аналізу запропонованої ситуації оголошуються основні факти, відомості; не оголошується особисте ставлення до ситуації. На етапі підбиття підсумків «білий капелюх» може орієнтуватись на запитання:

1.  Яка тема проведеного засідання?

2.  Які знання, вміння було відтворено на початку заняття?

3.  Які нові знання отримали на засіданні педмайстерні?

4.  Які методи роботи використовували?

5.  Скільки учасників працювало?

6.  Чи всі учасники працювали активно?

Чорний капелюшок: критика, негативні сторони ситуації. На етапі підбиття підсумків «чорний капелюх» може орієнтуватись на запитання:

1.  Що заважало вам працювати продуктивно та успішно?

2.  Що заважало іншим учасникам, керівнику?

3.  Що було зайвим на засіданні?

4.  Що б ви змінили у проведенні засідання?

Синій капелюшок: життєвий урок, який можна винести із ситуації. На етапі підбиття підсумків уроку «синій капелюх» може орієнтуватись на запитання:

1.  Що корисного ви винесли із засідання?

2.  Чому ви можете сказати, що це засідання важливе для вас?

3.  Де, в яких ситуаціях ви можете використовувати набутий досвід.

Шлях творчості є чарівним шляхом,

адже він перетворює нас, - говорить народна мудрість.

                                               ІVзаняття

Тема. Рефлексія та самооцінка – необхідні складові частини уроку критичного мислення.

Мета: усвідомлення значимості рефлексії, ознайомлення з предметами оцінювання уроку; опрацювання методів формування критичного мислення на прикладі методів: розминка, метод прес, критичного читання тексту, сенкан, самооцінка.

Форма проведення: методичний діалог.

                                               Хід заняття

1. Рефлексія як необхідна складова заключного етапу уроку.

2. Самооцінка.

                                                        Керівник

                                               Практична робота

1. Відвідування уроку розвитку критичного мислення з Я і України у 3 класі.

                                                        Керівник.

2. Методичний діалог «Впровадження технології критичного мислення: данина моді чи вимога часу?»

3. Проведення анкетування учасників засідання з самооцінювання знань по темі «Формування критичного мислення на уроках».

                                      Опрацювання методичної літератури:

1. В.І.Садкіна «101 цікава педагогічна ідея». «Основа », 2008р.

2. Кроуфорд А.К., Сацл В. Технології розвитку критичного мислення учнів  - К.: «Плеяди», 2006.

Підсумок: «Запитуєте, відповідаємо».

                                               Домашнє завдання:

1. Розробити і апробувати урок критичного мислення.

2. Вивчити методи технології критичного мислення і застосовувати їх у навчальній практиці.

                                             

Методичні рекомендації

РЕФЛЕКСІЯ ЯК ЕТАП УРОКУ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ

         Рефлексія є одним із особливо значущих етапів уроку критичного мислення. Що таке рефлексія? У педагогіці під рефлексією розуміють готовність та спроможність людини до самооцінки, самопізнання, аналізу своїх дій, мотивів, учинків, настрою, до зіставлення їх їз діями та вчинками інших людей. Мета рефлексії як етапу уроку критичного мислення: вирізнити й усвідомити основні компоненти діяльності — її зміст, тип, способи, проблеми, шляхи їх розв'язання, отримані результати тощо.

         Під час підбиття підсумків уроку рефлексія розглядається як процес, зворотній до початку уроку, що надає учасникам навчально-виховного процесу можливість озирнутися на події, що відбулися, зіставити мету уроку з досягнутими результатами, спланувати необхідну корекцію. Під час рефлексії прояснюється зміст зробленого; підбиваються підсумки знань, що мають бути засвоєні, і встановлюється зв'язок між тим, що вже відомо, і тим, що знадобиться чи вивчатиметься у майбутньому.

         Актуальність етапу рефлексії полягає в тому, що вона дозволяє:

  •   прояснити зміст опрацьованого;

  •   порівняти реальні результати з очікуваними;

  •   аналізувати те, чому на уроці щось відбулося так чи інакше;

  •   закріпити та коригувати засвоєне;

  •   вибирати нові теми для обміркування;

  •   встановити зв'язки між тим, що вже відомо, і іпм, що потрібно засвоїти, навчитись у майбутньому;

  •   скласти план подальших дій тощо.

         Рефлексія тісно пов'язана з іншою важливою дією уроку — поста­новкою мети. Формулювання учнями мети свого навчання передбачає її досягнення і наступну рефлексію — усвідомлення способів досягнення поставленої мети. Тоді рефлексія розглядається не лише як підсумок, а і як старт для нової діяльності та постановки нової мети. Очевидно, що ключова функція рефлексії — повернення до очікуваних результатів уроку і можливість переконатися, що учні їх досягли.

         Стадії рефлексії:

   1)  Установлення фактів (що відбулося?). На дій стадії доречно поста­вити запитання: Що і навіщо вивчали? Яких помилок припускалися чи могли б припуститися?

   2) Аналіз причин (чому це відбулося?). На цій стадії доречно поставити запитання: Які способи діяльності ми використали, як ми досягали мети?

  3) Планування подальших дій (шо нам робити далі?).

         Під час проведення рефлексії розглядається продукція діяльності: даються відповіді на запитання з вивченого матеріалу, демонструється  використання знань під час розв'язання вправ, складання таблиць тощо. Але не менш важливим є обговорення запитань:

         — Яких помилок можна припуститися, якщо забути вивчену теорію  чи її частину?

         —  Чи виконані ті завдання, що поставлені на початку уроку?

         —  Що допомогло досягти мети?

         —  Що сподобалося чи ні під час конкретного виду діяльності?

         —  Які труднощі виникали протягом уроку? Чому?

         —  Що можна порадити іншим учням для подолання таких трудно­щів?

         — Які можна надати рекомендації, щоб уникнути них труднощів під час виконання домашнього завдання?

         Важливим фактором, що впливає на ефективність рефлексії в на­вчанні, є різноманітність її форм і прийомів, можливість їх використання відповідно до особливостей дітей. Рефлексію можна провести шляхом групової бесіди, анкетування, заповнення аркушів взаємоконтролю або самоконтролю, тестування, виконання невеличких індивідуальних творчих завдань тощо.

         До того ж є можливість не тільки використовувати ті методи, що пропонує технологія формування та розвитку критичного мислення (приклади яких ми розглянемо), а й придумувати ці прийоми самому чи разом з учнями.

         Презентація. Один з учасників групи зачитує питання, які запро­понувала його група, учасники інших груп тільки доповнюють. Таким чином, у кінці презентації кожна група буде мати картку аналізу етапу рефлексії на уроці критичного мислення.

         Завдання № 2. Кожній групі прочитати критично текст, скласти сенкан за запропонованою схемою до слова «самооцінка».

САМООЦІНКА

         Самооцінка учнями своєї роботи є важливим різновидом оцінювання. Регулярно застосовуючи цей метод, учитель може дізнатися  і багато нового та цікавого про дітей, про себе, свої уроки, свій предмет,  про методи, які використовує на уроці, про настрій та ставлення своїх учнів до того, що відбувається на уроках.

         Організувати проведення самооцінки учнями своєї роботи можна і по-різному. Наприклад, можна запропонувати певні питання, відповіді на які проілюструють ставлення учнів до тієї чи іншої виконаної  роботи. Можна також попросити учнів поставити собі оцінку за певною шкалою та обгрунтувати її виставлення. Іноді можна порадити учням заповнити спеціальні форми (або таблиці) для спостереження й оцінювання. Самооцінка підходить і тоді, коли потрібно оцінити роботу всієї групи в цілому. Тоді перед оголошенням самооцінки всьому колективу її спочатку слід обговорити в цій групі та узгодити з членами групи.

         Однією з позитивних сторін застосування цього методу є те, що всі  учні можуть отримати оцінку, а також те, що діти починають розуміти  труднощі оцінювання і вчаться дивитися іншими очима на свою роботу. Крім того самооцінку, проведену на уроці, дуже зручно використовувати  для подальшої диференціації домашнього завдання.                                 

         Особливості методу:

·        дає можливість залучити всіх учнів до роботи на уроці;

·        вчить учнів контролювати та оцінювати свої дії, дії інших учнів;     

·        дає можливість учню краще розуміти оцінку, що виставляє йому; вчитель;                                                                                                       

·        надає вчителю та учням інформацію про необхідність корекції знань;                                                                                                          

·        надає природну можливість диференціації домашнього завдання